Створивши персонажів гра одразу відправляє нас - нових "Мисливців за Джерелом", на перше завдання: розслідувати смерть чиновника в місті Сейсил, бо схоже що до цієї події була причетна магія Джерела. Власне, в цьому світі Джерело - це таємничий та заборонений для вивчення ресурс неймовірної сили енергії, якщо простіше то магії. "Мисливці за Джерелом", до складу яких ми нещодавно ввійшли - це урядова організація, що займається розкриттям випадків із вивчення чи використання Джерела, усуненням наслідків, та знищенням тих хто свідомо порушує заборону на взаємодію із Джерелом. Ну і так як це все таки урядова організація, то ми в принципі повинні допомагати місцевим у біді... це в теорії. На справді ж, із початком гри нас відпускають - "робіть що хочете".
Як приклад, перед входом в Сейсил стояли два бухих охоронці, які вимагали із нас плату за прохід, що для нас (як гравців) було впадлу. Та намагаючись їх убазарити, діалог закінчився боєм, і звісно, смертю тих охоронців, чого ми НАСПРАВДІ не хотіли.
До речі, достатньо швидко до нас приєдналися ще два персонажі: напівдика лучниця Грррдоця, та маг-расист Джаан. Тож насправді ми грали 4-а персонажами.

"Divinity: Original Sin" представляє собою класичну РПГ із поглядом згори та можливістю вільно пересувати камеру (в тому числі: наближати, віддаляти та обертати). Для мене найближчий приклад - "Dungeon Siege".
Проте, зі стартом бою ми переходимо в покроковий режим. Рухаємося не по клітинках, але всі наші дії прив'язані до Пунктів Дії, кількість та відновлення яких залежать від майже всього (як ми качаємося, які на нас шмотки та зброя, які статуси на нас кинули...). Самі ж бої ДУЖЕ варіативні, й вимагають враховування величезної кількість факторів, іноді із напруженням рівня шахової партії. Здебільшого ці бої починаються автоматично, коли тебе помічають вороги (типу орків, чи членів Ордену Джерела), але й ми можемо атакувати будь-кого, що так само запустить бій. А бувало й таке, що дружні юніти, навіть місцеві-цивільні, могли помітити нас за крадіжкою їхніх речей, і це також запускало бій... майже проти всього міста.

Про представлену тут історію в цілому, то доволі нудний і дуже затягнутий початок, потім стає значно краще й цікавіше, а закінчується дещо банально, проте все одно - непогано. А от сайд квести ту прям ДУЖЕ круті. Й крім того, що самі собою можуть зацікавити гравця, так ще й зазвичай непогано винагороджують за їх успішне виконання.
От чого я не очікував, так це те що в цій грі доволі яскраво виражений комедійний елемент. Дуже багато різник посилань та сміхуючок.

Що до особливостей ігрової механіки кооперативу, то під час вільної гри ми пересуваємося окремо (обмежені лише тим, що маємо знаходитися на одній локації), кожен може вести свої власні діалоги, торгувати, навіть самостійно вступати в бій не втягуючи в нього іншого гравця. Але під час боїв, які я нагадаю - покрокові, по суті все зводиться до передачі керування певному гравцю, коли настає його хід (як геймпад передати). З іншого боку, а що ще треба?! Працює воно - ідеально.
Іноді персонажам дається можливість зробити певний вибір. Буває таке, що результатом цього є підвищення певної характеристики кожному гравцю окремо в залежності від його вибору. Але в ситуаціях коли ми МАЄМО дійти згоди, то при виборі різних варіантів - запускається міні-гра "камінь, ножиці, папір" (до кількості перемог, залежно від прокачки певного типу харизми), і повірте, нам ця гра запускалася ДУЖЕ часто. Також ця міні-гра запускається і проти комп'ютера, у випадках коли є можливість вмовити неігрового персонажа.
Ах так, вкрай важливо, що тут ЗОВСІМ немає респавна ворогів!!!! Тобто, зачистивши якусь місцевість, вона буде залишатися без ворогів до самого кінця гри. І це просто неймовірний крутяк! Тобто теоретично, в цій грі можливо вбити буквально ВСІХ живих істот, залишивши абсолютно порожні локації.

Про власний досвід. Я грав мечником і качався на танка, та взяв собі під керування Грррдоцю. Товариш же обрав для основного персонажа клас асасина (або злодія, якщо хочете) і взяв під керування Джаана. Тож паті в нас вийшла дещо класичною, проте неймовірно ефективною.
Варто відмітити, що в цій грі дуже багато пазлів і деякі із них мають серйозну складність, а деякі просто "cheap" (типу, якщо не вкачав характеристику "сприйняття", або не випив відповідне зілля в певній кімнаті, то не побачиш кнопку на стіні, що відкриває двері). Із іншого боку, враховуючи варіативність яка тут пропонується, часто пазли можна обійти або зламати, особливо це стосується використання здібностей телепортації та невидимості.
Насправді це дуже велика гра, а з нашим ігровим режимом пилососа буквально всього, ми в цій грі лазили, сміялися, плакали і горіли більше року... І один раз навіть капітально застрягли, не знаючи, що робити далі, тому були змушені повторно досліджувати всі локації. От вам із цього приводу маленька порада: навідуйтесь в Закапелок після знаходження кожного кривавика, або Зоряного каменю.
Через таку довгу ігрову партію, я збрешу, якщо скажу що жодного разу не було відчуття, що вона нас вже задовбала. І я гадаю, що ця гра все ще дуже класна для коопу, проте грати в неї треба 4-5 разів на тиждень, сесіями мінімум по 3-и години. Ми собі такого дозволити, на жаль, не могли... Із іншого боку, через все ще високий рівень задротства із нашого боку, перед фінальною битвою в нас знову виникла суперечна, яка мала вирішитися грою в "камінь, ножиці, папір", проте ми настільки добре вивчили одне-одного, що жоден із нас не міг взяти першу перемогу протягом 8-10 раундів (постійно обирали однаковий елемент). Типу, ми обоє чудово знаємо тактику Барта Сімсона: "Камінь - це надійно. Він не підведе!", але й ми обоє знаємо що інший також це знає, і то треба враховувати... коротше, то був епічний батл!!!
На фінального боса ми вийшли з 20-м рівнем в кожного, такого ж рівня був і Босс. І чесно, ми б його поклали, не без проблем, але (гадаю) із першого разу. Та гра нам в "поміч" дала ще одного персонажа, який не був під нашим керування, але смерть якого призводила до поразки. Так от, захист цього "помічника" й одночасне атакування Босса - справа не дитяча, і виконали ми її ДАЛЕКО не з першого разу. Ще й багато чого в тому бою залежить від везіння насправді.

Що ще... Деякий час, поки ми не дуже грамотно прокачували своїх основних персонажів, Грррдоця та Джаан (які вже були частково прокачані) насправді тягнули всю паті.
Трапився нам і дуже неприємний баг: абсолютно без причини понизилися основні характеристики персонажа мого товариша (статів ніяких не було), і це під кінець гри. Може й тупо, але нам допомогло декілька разів завантажити один і той самий сейв. Десь із третьої спроби характеристики повернулися...
Цікаво, що сейви гри (і персонажі), під час кооп проходження зберігаються тільки в одного гравця. А при приєднанні другого, перший обирає якими персонажами буде керувати другий. Проте, що важливо, Steam ачівки видаються обом гравцям паралельно. Також варто відмітити, що зберігатися можна в будь-який момент, навіть під час бою чи діалогів (але ми цим не зловживали).
Ну і на останок, для цієї гри є просто чудесна, ГЕНІАЛЬНА, українська локалізація, із яскраво вираженими посиланнями до сучасності: від "расейскай гаварілкі у оркав" до "таємного імпського коду ПТН-ПНХ". Реально, такий об'єм якісно виконаної робота заслуговує навіть не на донат, а конкретно на оплату!

Так, "Divinity: Original Sin" тугувато починається, так - місцями просідає, так - десь затягнута і перенасичена об'ємними діалогами (які повністю озвучені). Але це абсолютно якісна гра, із неймовірною кількістю можливостей, при доволі низькому порозі входження (не треба бути генієм щоб в усьому розібратися). А боївка то взагалі просто відмінно реалізована.
Плюс, далеко не всі ігри даного жанру пропонують онлайн кооператив, і це доволі цікавий досвід.