Вислів, який можна приписати не лише до I Expect You To Die 2, але й до переважної частини ігор у VR.

Усі ми любимо дивитися фільми про агента 007 (окрім того, що з Пірсом Броснаном 😜). А спробувати себе в ролі спеціального агента/детектива, якого постійно хочуть убити – це вже верхівка юнацьких бажань (окрім думок про кексики).

Один невірний рух – і тобі гайки! ☠️ Кислота замість чаю, лазер із картини, вибухові іграшки… Я помирав. Точніше сказати, мене вбивали багато разів. Але гра вчить тебе на твоїх же помилках, і крок за кроком ти прокладаєш шлях до вирішення місії.

Гра, хоч і зроблена під VR, особлива тим, що потрібно сидіти у кріслі та взаємодіяти зі світом. Найкраще для неї мені підійшла табуретка – без спинки та підлокітників, адже у грі час від часу потрібно повертатися, опускати руку і всяке таке. Я не старий буркотливий дід, гра мені сподобалася: смішні жарти, головоломки, які я люблю, і варіативність проходження.

Але є річ, про яку я змушений вас попередити. Гра запросто підходить для проходження навіть не у VR. Ідея посадити гравця в крісло і притягувати предмети руйнує імерсивність, яку мав би надавати VR.

Технологія віртуальної реальності дає можливість відчути гру, доторкнутися до оточення. У I Expect You To Die 2: The Spy and the Liar ти в 90% випадків притягуєш предмети за допомогою "телекінезу", сидячи в кріслі. А коли потрібно взаємодіяти з предметами, це виглядає криво. Так, є моменти, де треба щось покрутити чи потягнути за канат, але через відсутність нормального трекінгу рук та пальців (поки що) і використання контролерів це трохи дратує.

Є недоліки, але в будь-якому випадку – це одна зкращих VR-ігор, що наразі існують. тому якщо у вас дійсно мало місця в квартирі є VR-гарнітура думаю ви оціните

[h2]На безриб’ї і рак – риба.[/h2] Вислів, який можна приписати не лише до I Expect You To Die 2, але й до переважної частини ігор у VR. [b]Усі ми любимо дивитися фільми про агента 007 (окрім того, що з Пірсом Броснаном 😜).[/b] А спробувати себе в ролі спеціального агента/детектива, якого постійно хочуть убити – це вже верхівка юнацьких бажань (окрім думок про кексики). [b]Один невірний рух – і тобі гайки![/b] ☠️ Кислота замість чаю, лазер із картини, вибухові іграшки… Я помирав. Точніше сказати, мене вбивали багато разів. Але гра вчить тебе на твоїх же помилках, і крок за кроком ти прокладаєш шлях до вирішення місії. Гра, хоч і зроблена під VR, особлива тим, що потрібно сидіти у кріслі та взаємодіяти зі світом. Найкраще для неї мені підійшла табуретка – без спинки та підлокітників, адже у грі час від часу потрібно повертатися, опускати руку і всяке таке. Я не старий буркотливий дід, гра мені сподобалася: смішні жарти, головоломки, які я люблю, і варіативність проходження. [b]Але є річ, про яку я змушений вас попередити.[/b] Гра запросто підходить для проходження навіть не у VR. Ідея посадити гравця в крісло і притягувати предмети руйнує імерсивність, яку мав би надавати VR. Технологія віртуальної реальності дає можливість відчути гру, доторкнутися до оточення. У I Expect You To Die 2: The Spy and the Liar ти в 90% випадків притягуєш предмети за допомогою "телекінезу", сидячи в кріслі. А коли потрібно взаємодіяти з предметами, це виглядає криво. Так, є моменти, де треба щось покрутити чи потягнути за канат, але через відсутність нормального трекінгу рук та пальців (поки що) і використання контролерів це трохи дратує. Є недоліки, але в будь-якому випадку – це одна зкращих VR-ігор, що наразі існують. тому якщо у вас дійсно мало місця в квартирі є VR-гарнітура думаю ви оціните